Польські експерти розповіли про свій досвід реформування місцевого самоврядування. Серед спікерів конференції були лише практики: бургомістри, старости, директора муніципальних установ, автори стратегій розвитку муніципалітетів. Вони підкреслювали, що не вчать українських колег, що і як робити, а лише дають інформацію про свій досвід. Цей досвід дійсно дуже цікавий. Він дає розуміння, що лише реформ з децентралізації недостатньо, аби створити умови для сталого підвищення якості життя людей. Навіть в тому надзвичайно широкому розумінні децентралізації, яке є в Україні. Необхідна повноцінна реформа місцевого самоврядування.
Наразі деякі гострі проблеми знаходяться «на узбіччі» децентралізації і, і, схоже, взагалі не будуть порушені в рамках реформи. До цих висновків дійшли учасники конференції в процесі дискусій та кулуарних обговорень.
Так, багато громад України не мають статутів, тобто головних для муніципалітету документів. Це дуже зручно муніципальним чиновникам і депутатам: якщо немає «місцевої конституції», вони щоразу самі собі встановлюють правила. У світовій практиці цей зручний для влади формат управління називають «адміністративним розсудом» і вважають однією з основ корупції і неефективного управління. Але такий стан справ зручний для органів центральної та виконавчої влади: якщо у громад немає статутів, то можна управляти цими громадами за допомогою підзаконних актів. В результаті доходить до абсурду - постановами Кабінету міністрів затверджуються оклади і штатні розписи для муніципалітетів. В таких умовах можна об'єднати всі громади країни, а реальної децентралізації не буде. Найцікавіше, що цю проблему створив ЗУ «Про місцеве самоврядування». У ст. 19 сказано: «З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону МОЖЕ ПРИЙНЯТИ статут територіальної громади села, селища, міста». Тобто, закон дозволяє не мати статут, чим і користується місцева влада.
Той же ЗУ «Про місцеве самоврядування» фактично створює «вертикаль муніципалітетів», коли органи влади району вважають себе «начальниками» стосовно громад у районах, а обласні – стосовно районів і громадам. Ст. 5 визначає наступне: «… районні та обласні ради, що представляють СПІЛЬНІ ІНТЕРЕСИ територіальних громад сіл, селищ, міст …». Спільні інтереси - занадто широке поняття, яке розмиває ідею розмежування повноважень. Районні державні органи влади повинні вирішувати тільки питання районного значення, які не віднесені до повноважень громад. Наприклад, дороги районного значення, за межами сіл. Обласні органи влади повинні займатися лише питаннями, які лишилися поза увагою громади та району. Скрізь в світі, де є реальне місцеве самоврядування, воно працює саме так.
Конференція дала розуміння того, що децентралізація - лише інструмент поліпшення якості життя людей. Об'єднання громад людям важко відчути в своєму повсякденному житті. Це їх не стосується безпосередньо. Набагато більш «відчутний» і тому більш важливий елемент реформи - підвищення якості послуг. Але його в селах поки мало хто відчув, оскільки децентралізація пригальмувала на етапі добровільного об'єднання громад. Депутати місцевих рад не бачать вигоди особисто для себе в об'єднанні. Виникає важкий для багатьох з них питання: крісел стає менше, і хто залишиться начальником?
У той же час, конференція показала зростаючий інтерес суспільства до децентралізації. Депутати, громадські активісти хочуть краще розумітися на темі. У кулуарах конференції народжувалися ідеї нових просвітницьких проектів, особливо важливих для малих міст і для сіл.
Немає коментарів:
Дописати коментар